Інформація на будь-якому етапі суспільного розвитку мала певну цінність, а сьогодні – особливу, тому що вона чимало коштує, особливо, якщо ця інформація брудна, недостовірна та направлена на моральне знищення того чи іншого опонента.

Раніше законодавством була передбачена відповідальність за умисне поширення недостовірної інформації – наклеп, навіть була передбачена кримінальна відповідальність за образу – навмисне приниження честі, гідності людини в образливій формі.

Але певні демократичні процеси вимагали декриміналізувати вказані злочини та перенести їх в категорію цивільно-правових спорів. І це, безперечно, спричинило певні зловживання з боку замовних ЗМІ. Відтепер політична або професійна конкуренція легко усувається певною кількістю замовного «бруду», очищення від якого потребує набагато більше часу, ніж формування негативного ставлення до тієї чи іншої особи.

Не аби-яку роль в цьому процеси посідають сумнівні громадські об’єднання з не менш сумнівними активістами.

Останні дослідження доводять, що наше суспільство все більше часу приділяє віртуальному світу, а це є найкращим інструментом розповсюдження замовного бруду та формування хибного уявлення про ті чи інші події та осіб, яких фактично замовили.

Досить багато інформаційних атак можна спостерігати  відносно суддів. Навіть незалежність та неприпустимість тиску, яка закріплена в різноманітних нормативно-правових актах та в Конституції, нажаль, таких розповсюджувачів не зупиняє.

Відсутність дієвого регуляторного механізму контролю інформаційного потоку, а також безповоротності покарання за розповсюдження неправдивої інформації породжує її неконтрольоване використання.

«Суддя корупціонер», «суддя хабарник», «суддя приховує свої статки», «суддя причетний до корупційних схем»  – саме такі словникові обороти використовують так звані журналісти, які мають певне замовлення на того чи іншого суддю.

Яскравим прикладом може бути діяльність інформаційного порталу СТОП КОРУПЦІЇ, який на своєму ресурсі поширює неправдиву інформацію стосовно судді, голови Київського районного суду м. Одеси Чванкіна С.А. Саме вони у стверджувальній формі звинувачують останнього у корупційних злочинах без наявності вироку суду, більш того –  без наявності навіть протоколу про адміністративне правопорушення складеного за вчинення корупційного злочину. Чи можлива така поведінка осіб, які асоціюють себе із журналістами у демократичній країні..? Звісно ні. Але, нажаль, такими представниками журналістської професії порушується конституційна норма, яка закріплює та унеможливлює обвинуватити особу без відповідного вироку суду, яким встановлена винуватість та який набрав законної сили.

Який вихід можливий в цьому випадку ? Звісна річ, в такому випадку необхідно звернутися до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, але, на превеликий жаль, строк розгляду такого позову буде триватиме, що найменш, один рік. І  це в кращому випадку. В цей же час, поширена інформація, що не відповідає дійсності, буде продовжувати знищувати імідж та репутацію особи.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року зазначено, що належним  відповідачем  у  разі   поширення   оспорюваноїінформації  в  мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу  та  власник  веб-сайта,  особи  яких  позивач   повинен встановити  та  зазначити в позовній заяві.  В багатьох цивільних справах це є досить складно, оскільки, з метою уникнення юридичної відповідальності, так звані журналісти на замовлення, розповсюджують недостовірну інформацію на ресурсах, які зареєстровані на іншому континенті. Так, наприклад, інформаційний портал СТОП КОРУПЦІЇ (http://stopcor.org), де досить часто, з’являється сумнівна інформація, зареєстрований в Сполучених Штатах, штат Арізона. Скоріш за все, власники цього сайту у такий спосіб намагаються уникнути юридичної відповідальності за розповсюдження недостовірної інформації.  В результаті такої безкарності та безконтрольності потоку інформації створює передумову, в наслідок якої такі негативні прояви журналістської діяльності зростають в геометричній прогресії. Єдиним дієвим механізмом запобіганню проявам інформаційних атак може стати відповідне законодавче регулювання та посилення відповідальності за її розповсюдження шляхом віднесення до кримінальних проступків.